з неволi...

…збились у купу тривожні хвилини,

сталося так, що біда не сама
рвала і серце, і душу дитини…
злоба чия невимовно сліпа

нищила радість життя без упину?..

голосно мати від болю ревла…
світ у полоні часу лихого…

опліч з надією в завтра дорога

виведе правду про вчора на волю!..
тільки не стане вже так як було…

може не вдосталь в мирі нам Віри –

перемогти наступаюче зло?..

Метки: неволi