Покол ння

Ми думали, що ми проскочили,

Ми думали, що найгірше позаду,

Та чужі інтереси нескінчені та вічні.

Вони тягнуться все життя, як зараза.
І ми ліпимося, куди вийде

В чужих містах, в своїх масах,

Тягаючи валізи та дізнаючись міру,

Не розуміючи цінність власного часу.
Розпилюючи себе, куди тільки можна

Під постріли і нічні новини.

Ми звикли до смерті, до її описів

І що з будь-кого з нас можна зробити винних.
І до болю в горлі, і до болю втрати,

І до майбутнього, яке пусте, мов пляшка.

Нам не найгірше. В нас є сили вкладати,

Та розчаровуватися – це завжди важко.
Хтось звалить, а хтось дотягне.

Ми – покоління різких поворотів,

Вогнів, бомб і бойового повстання,

Тих, з кого зліплять національних героїв.
Ті, хто ночами тримають ноутбуки,

Ті, хто збирають для інших гроші,

Хто сподіваються, що щось ще буде,

Що нам бодай хтось допоможе.
І по різних роботах, по конторах і залах,

З перебитими мізками і важкими серцями.

Ми – покоління, яке щось важить,

Ми – покоління, якому це обіцяли.

Метки: Покол