Моя офiра

Просмотров 491 | Комментариев 0 | Поддержка

«Я все віддав Сонцю
Все крім тіні моєї...»
(Гійом Аполлінер)
Ми сонцепоклонники –
Люди у плямистому одязі

З важкими черевиками днів,

З металевими знаряддями довгих рук.

Наше коротке буття – офіра:

Все віддаємо
Жовтому Сонцю майбутнього –
У синьому небі Волі:

Наші душі, тіла, серцебиття, подих,

Подерту скатертину мрій

І вишиту сорочку радості,

Прозору воду спогадів

І солодкий мед пережитого:

Все віддаємо тобі – Сонце!

Тільки тіні,

Тільки оці сірі тіні

Лишаємо собі чи то іншим:

Має щось лишитися після,

Що має блукати в сутінках

І нагадувати про нас живим...

Источник:http://www.stihi.ru/2015/04/09/11006 - Произведения / Стихи.ру - национальный сервер современной поэзии

Метки: офiра

Рубрика: Стихи и проза

Стихи на слова

больше, будет, было, быть, Весна, весны, Ветер, вечер, война, время, всегда, всех, глаза, город, день, дождь, друг, Душа, души, Если, Есть, женщина, жизни, жизнь, Жить, Зачем, зима, Когда, Лишь, Любви, любить, люблю, Любовь, люди, меня, много, моей, может, мысли, надо, Небо, ночи, ночь, опять, осень, Памяти, память, Песня, Письмо, Почему, поэт, Просто, Пусть, путь, рождения, России, Свет, себе, себя, сегодня, сердце, Сказка, слова, снег, снова, солнце, Сонет, стих, стихи, счастье, счастья, твой, тебе, тебя, тобой, Только, утро, хочу, Часть, человек

Опрос

Верите ли Вы в экстрасенсорику?