Козацька доля

Мій конику вороний,

копитцями стукав.

Покохав козак дівчину,

батьків не послухав.
Дівчинонька ти моя,

яка ти вродлива.

Подай но мені води,

моя чорнобрива.
Покохала козака,

він гуляє в полі.

Відшукати долю хоче,

вона десь в неволі.
Скачи швидше конику,

ти лети як вітер.

Зачекалась дівчинонька,

в руках рясні квіти.
А дівчина молда,

оченята чорні.

Вона гарна молода,

і дуже моторна.

Метки: Козацька, доля