до юстини

в неї гарне ім'я
і зелені глибокі очі ;

в неї на підвіконні -

з десяток пля;шок вина ,

а позаду - ніжні й безсонні ночі .
з тих пляшо;к вона виливала кров ,

ефірного тіла гої;ла рани -

з тих ноче;й нитка;ми шовко;вими пле;ла любов;
вона вміла кохати . вона - океан ,
і хвилі її здіймали
п о п і д с а м і н е б е с а ,

де можна було побачити бога -

й раптом відчула прикуті гарячі уста ,
прокинувшись вдома , в центрі "мертвого" Львова .
над головою - повні долоні золи ,

розмикаються руки :

ми - вільні , та хвилі знову тебе понесли .

Метки: юстини