в руюча ж нка

ти жінка непідвладна нікому.

із бокалом в руці.

зі своїми думками.
ти так і помреш,

у ванній, голою,

ніким не скаліченою, лише морально хворою.

зі шрамом під правою ключицею,
у вигляді дверної скважини

зеленим кольором райдужки.

зі своїм даром вростати з корінням у ребра своїх шанувальник.

із сріблястою підвіскою коника, що подарувала мама.
ненавидіти дітей,

ненавидіти оточуючих -

твоє вічне алібі до поганого настрою.
і тоді для всіх цих чоловіків
постане питання статистики.
пік параної настане в секунду слів тьоті по телевізору:

«вона пішла із життя надто вже молодою».
тисячі чоловіків заплачуть,

підуть у бар, щоб напитися,

потім пересплять з якоюсь дурепою,

щоб забутися.
змінять розпорядок дня
і почнуть більше уваги приділяти цигаркам "Мальборо",

аніж дружині чи дітям.

потім почнуть бити дітей,
лише за те, що вона їх не виносила.
продовжуй сидіти у ванній, ідіотка.

сиди, поки по тебе не прийде,

вона, з лавандовим запахом,

чи він, з чебрецем у руках.

сиди, ненависнице дітей.

сиди.
пий своє дороге вино
із кришталевих бокалів

пий,

головне, не забудь розбити о кахель.

потім дери волосся,

знову випий,

почни кричати,
голосно, аби покоївка прибігла на крики.

кричи, що ненавидиш дітей,

не терпиш людей,
особливо триклятих чоловіків.
кричи що ти феміністка,

а головне, кричи, що ненавидиш його,

бо він дибіл,

бо в нього інша,

не ти,

ще й з дитиною.
продовжуй сидіти у ванній, пий своє вино

п’яній
бий о підлогу бокали

в серванті ще таких багато.

і кричи

поки вона не прийде.

кричи.

затинайся.

падай у ванну з пелюстками від троянд.

кричи.
ти ідеальна жінка.

ненависниця дітей.

моя коханка.
коли зі скроні заструменіє
червона цівочка

я прийду.

з чебрецем у руках, на білому коні.

я прийду, без дитини.

прийду до тебе,

вагітної,

тієї, що ненавиділа дітей,
і покінчила життя самогубством.

тієї, що вірила в Бога

і спасіння душі на тому світі.

тієї, що я кохав.

моєї жінки.

Метки: руюча