108 -Золотий Лев-

Звісно усе кінечне в цьому найкращому із світів.
Плине вода в ріці, плине глина на Убочі
та навіть граніт плине.
Ми просто не бачимо цього, але знаємо.
Кажемо: "Час плине".
Але хто може це по-справжньому відчути?
Хто хоч щось достеменне знає про час?
Я перестав мріяти про кар'єру фізика-теоретика,
коли зрозумів, що не можу собі пояснити прості
для першокурсника поняття
"час, простір, маса".
Звісно, я міг вдавати, що знаю, що приймаю базові постулати
і все гаразд.
Але найменше мені хотілося собі брехати і я вирішив:
баста, я буду читати коани
і проникати в таїну дзен.
Я мандрував лісами, видирався на шпилі гір.
Дивився на зорі, на далекі внизу багаття.
Хтось таємний в мені, підіймав мене за волосся
і перевертав мою свідомість догори дриґом.
Я спускався в долину, купався в ставку молочнім,
сяяв світлом отим неземним.
Правда мало хто в мені його бачив.
І то добре, бо розіп'яли би
або засадили в Кирилівку чи ще куди.
Нині сиджу на відсонні.
Медитую. На колінах спить пухнастий кіт.
На маківці Сіріус, у серці - Сонце,
а під ногами Золотий Лев.

Метки: Золотий