Нов де

Нехай річки проллються містами,

Нехай розрядять це сухе повітря,

Поміж домовленостей і маній

Вони зменшать між нами відстань.
Нехай вода плескатиме під ногами,

І до сонця летітимуть ці бризки,

Ми будемо падати без жодного страху,

І до будь-кого можна буде доплисти.
Давай вони змиють усі ці прикраси,

І джипи, і вулиці з нерівним асфальтом,

Чогось не вистачає, щоб ми були разом,

Чогось не вистачає для справжнього щастя.
Давай ми вийдемо на вулиці міста

Без смішних передбачень і конкретних планів,

Будь-кому є, що розповісти,

Будь-кому хочеться трохи казки.
Нехай нас затопить, нехай нас змиє,

І перебудує наново цю землю,

Нам потрібна ця п’янка свіжість,

Нам потрібні ці нові ідеї.