Твоя солодка гiркота

КП

Твоя солодка гіркота
Мене п’янить щодня, щоночі.

Ніжно шепоче німота –
Крізь час і простір бачу очі

Твої єдині...
Хоч нема

Очей отих – є тільки небо.

Сумує посмішка твоя –
Мені ж лише її і треба...

Хоч не сумної,

Хай така...

Нехай сумна, нехай уявна...

До тебе тягнеться рука:

Жити без тебе так безбарвно!
Ти – барви, мрії, сподівання,
Ти – сенс і сила, широчінь,

Ти – всупереч мої бажання,

Ти – неба синього глибінь.
Ти – мій вогонь, моя спокута,

Моє спасіння рятівне...

Омана й правда, воля й пута,

Реальність, диво чарівне.
Слова без слів, є і немає,

Крізь ланцюги похмурих днів

Тебе з мільйонів упізнаю,

Бо ти – відгомін давніх снів,

Де синь і море...
Там з тобою

Удаль рука в руці йдемо,

Сонце пливе над головою,

Щасливі ми, бо мовчимо

Про час, що тихо зупинився

І хвилями з-під ніг тече,

Про вічний день, що відродився

І вже ніколи не мине.

Про світло у мені від тебе,

Про вічність у тобі мене.

Про те, коли уже не треба

Нічого, бо усе в нас є.
14-18.03.15

Метки: Твоя, солодка, гiркота