Спокута людства усм шка дитини
СПОКУТА ЛЮДСТВА – УСМІШКА ДИТИНИУ щебетанні куль не чутно плач дитини,
А реготання вбивць – спів арій на заклання.
Їх муза – кров й гарматні блювотини…
В моралістичній діареї сенс – послання
Про зкурвлення любові. Тихі днини
Живуть в труні облудного пізнання…
Освітній декаданс у мареннях людини
Живить нігілістичне мавпування
Й згодовує юрбі спотворені доктрини
Про сенс речей і спосіб поглинання
Часу і простору без відчуття провини…
Який у смерті колір? Неживий. Конання,
Прозоре і порожнє, вигляда з-за спини
Невігластва пихи. Шаленство руйнування
В очах плете незримі павутини
Хаосу й ла;ду...
Там стало піснею волання,
Убивство ж – тризною без смаку мертвечини,
А почуттям вважається злягання
Із совістю та честю. Це – нові цеглини
Стовпів задуреного світу панування
Новітніх індульгенцій. В тіні гільйотини
Вже розпростерта істина. Її зчавлять діяння
Псевдопророків і вождів. Першопричини
Загубляться в словах про вищі побажання
Й втопатимуть в трясовині духо-руїни
Поки війна і блуд не вдавляться. Офірування
Від Немовляти Світла виверне глибини
І засурмить прозрінням в час стрічання
Зорі спокути людства – усмішки дитини.
Павло Гай-Нижник
17 березня 2015 р.
Источник:http://www.stihi.ru/2015/03/19/9431 - Произведения / Стихи.ру - национальный сервер современной поэзии
Рубрика: Стихи и проза
Стихи на слова
больше, будет, было, быть, Весна, весны, Ветер, вечер, война, время, всегда, всех, глаза, город, день, дождь, друг, Душа, души, Если, Есть, женщина, жизни, жизнь, Жить, Зачем, зима, Когда, Лишь, Любви, любить, люблю, Любовь, люди, меня, много, моей, может, мысли, надо, Небо, ночи, ночь, опять, осень, Памяти, память, Песня, Письмо, Почему, поэт, Просто, Пусть, путь, рождения, России, Свет, себе, себя, сегодня, сердце, Сказка, слова, снег, снова, солнце, Сонет, стих, стихи, счастье, счастья, твой, тебе, тебя, тобой, Только, утро, хочу, Часть, человекЗаработок в интернете без вложений
Опрос
Вы перфекционист?