Квiтка надii

В руїнах все… Березня теж приголомшили «Гради».

Колись я зустрів ніжну квітку-надію весною.

Навкруг все сіяло любов’ю і щастям. Та зрадив…

Прости. Не з тобою женився, – …з каргою війною.
Сьогодні… всі мрії змішалися з попелом й димом
Й повиснули болем, затьмаривши розпачем небо…

А зараз… в калюжі червоній лежу… з побратимом…
Він вбитий. А я… автомат обійняв замість тебе…
Прощай... ...

... ... ... Вибач, Боже!.. Врятуй Україну!.. Вмираю...
Й піднявся на хмари. Та раптом… відкрилося небо,
Хтось в білому вийшов з палацу небесного раю

Й промовив: «Вертайся. Вкраїні таких саме треба», –

Й розсіяв підсніжники теплий зціляючий погляд.
Здригнулись пошерхлі уста, посміхнулися ніжно:
Очуняв солдат – перев’язують рану, а поряд
У щирій молитві схилився надії підсніжник.

Метки: Квiтка, надii