Зламане дерево

«Мені щастить.
Люди обов’язково дізнаються
про кожну з моїх помилок.»
(Конфуцій)
Якось вчитель

З кількома своїми учнями

(Не з юрбою шанувальників,

І не з кількома невігласами)

Блукав околицями:

Де ліс і потоки,

Де хмари і спів пташиний,

І побачили вони зламане дерево,

Що росло не сотню років і не дві,

Але впало не витримавши

Шаленого північного вітру.

І споглядаючи це дерево

Поглядом довгим як дощ,

Вчитель почув запитання

Учня свого Цзи Гуна:

- Якщо когось люблять всі односельці?

- Це погано.

- А якщо когось ненавидять всі односельці?

- Це теж погано. Краще, якщо

Його люблять лише хороші односельці,

А ненавидять погані.

Так відповів вчитель.

Метки: Зламане, дерево