Оксана Пахлёвская. Я улыбнусь сквозь слёзы...

Оксана Пахлёвская (р. 1956)
*
*
*
Я улыбнусь сквозь слёзы: уезжай!
Рассветный ветер хмурится сурово.
Готов уйти корабль твой в дальний край,
покинув гавань снова.
А пристань и пустынна, и ничья.
А буря небо крыльями затмила.
Но солнцем расшивала ночью я
твои ветрила.
Быть может, не вернёшься ты назад.
Так дальний зов звучит проникновенно!
Твоя любовь – из рыцарских баллад, –
горька и дерзновенна.
Твоих стихий безбрежных норов крут.
Шумят моря. И с миром ты в разладе.
Таких, как ты, всю жизнь порою ждут

мгновенья ради.
Весенний ветер бегств и кратких встреч!

Покинешь дом. И снова всё – по кругу.
Из тех ты, кто сперва целует меч,

потом – подругу.
(перевод с украинского

Валентина Варнавская)
Оксана Пахльовська (нар. 1956)
*
*
*
Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!

Бо профіль вітру вранішнього строгий.

Твій корабель у гавані стоїть,

готовий до дороги.
А берег знов пустельний і нічий.

А чорна буря розправляє крила.

Але я сонце вишила вночі

на цих вітрилах.
Ти, може, не повернешся назад.

Далекий голос так співає тужно!

Твоя любов – як дзвін старих балад –

гірка і відчайдушна.
З твоїх стихій немає вороття.

Моря шумлять, і холодно на світі.

Таких, як ти, чекають все життя

заради миті.
Весняний вітер зустрічей і втеч!

Покинеш дім. Любитимеш чужинку.

Ти з тих, котрі цілують спершу меч,

а потім – жінку.

Метки: Оксана, Пахлёвская, улыбнусь, сквозь, слёзы