Острах згубитися. укр

Ми більше не належимо собі,

з'єдналися давно в одне суцільне,

зрозуміли це ще навесні.

Здавалося,що може бути спільне?
У нашій голові повний бедлам,

думки здіймають бучу.

Душа спішить до райських брам

і не гада-стоїть над кручею.
Галопом скачем,водопадом,

не озираючись в минуле ні на крок,

долю сідлаєм в упряж владно,

аж відлітає шерсті клок.
Острах бере згубитися в дорозі,

не випускаєм рук зімкнутих.

Ніби світ в затемненій берлозі,

невже таке та й може бути?
Не молоді,пока роками ще не літні,

здоровий глузд затьмарив небозвід.

Прогнали з серця тугу-злидні.

Яка різниця,скільки разом нам літ?

Метки: Острах, згубитися