Шевченку

Вибач батьку, кров ворожу

Не понесло з України;

Від козацької держави

Лишились руїни.

Вибач, батьку, степ широкий,

І лани роздолі

Пам'ятають за свій вік

Лиш гірку недолю.

Линь, пророче, ти до Бога,

Та не слід молитись

За синів, котрі без бою

Ворогу скорились.

Тебе, батьку, поховали,

Та кайдани цілі.

Й гайдамацької держави

Залишки зітліли.

І тепер в сем'ї великій,

В сем'ї вольній, новій,

Іноземним "язиком"

Шепчуть колискові.

Метки: Шевченку