Стихотворение Василия Симоненко 1963 г

НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!
Я зустрічався з вами в дні суворі,

Коли вогнів червоні язики

Сягали від землі під самі зорі

І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,

Бо ви лизали німцями постоли,

Кричали "хайль" охриплими басами

І "Ще не вмерла..." голосно ревли.
Де ви ішли - там пустка і руїна,

І трупи не вміщалися до ям, -

Плювала кров'ю "ненька Україна"

У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,

Розпродали б і нас по всій землі,

Коли б тоді Вкраїні на підмогу

Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,

Торгуєте і оптом, і вроздріб,

Нових катів припрошуєте в гості

На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,

Аж доки дідько всіх не забере,

Бо знайде - ще не вмерла Україна

І не умре!
Тогда вас люди называли

псами,

За то, что немцам
вы лизали сапоги,

Кричали "хайль"

и рвали голосами,

"Ще не вмерла..."
Родины враги...
За вами только смерть,

разруха, горе,

И трупами яры до самых до

краёв,

Плевала в рожи кровью вам

История,

Предавших всё в себе до

самых до основ...
Давно продали бы её, со

смехом,

Родную землю, Украину в за

"бугры",

Коли б не Красной Армии

успехи,

"Маскальский"

подвиг русских той поры...
Теперь вы вновь воскреснув

с преисподней,

Торгуете Отечеством с

Бандерой на устах,

Для новых палачей вы

пляшете в угоду,

И нагоняете на
Украину страх...
Вы скоро спрячетесь за

океаном,

Пока вас Сатана к себе не

приберет,

А Украина снова, как и

прежде станет,

Свободной от нацизма

жить.....и не умрёт....

Метки: Стихотворение, Василия, Симоненко