darts

коли з неба падали зірки

і стукали нам у скроні,

ми ставали гіркі,

але

підставляли долоні.
коли ми не вірили осіні повністю,

а химерні птахи

гукали своїх,

ми ще не знали, що то "по совісті",

й не мали змоги ховати сміх.
коли ми не вірили всім понуреним,

вбирали в себе

потоки світла,

тоді і волосся, і руки прокурені

намагались гукати до нашого вітра.
коли ми не вірили і собі, і весні,

і мамі, і татові, і взагалі,

тоді ми ставали одним єдиним

проти війни,

проти вини,

не тільки вві сні.
коли ми схоронимо надію і віру,

що втратили в раз,

я пам’ятаю, що сильна - надміру,

але

ти посміхаєшся,

і я,

програю тобі партію в дартс.

Метки: darts