Намалюй менi стежку у цей небокрай

Горобина, красуня росте під вікном,

Дивовижна, яскрава осіння.

А у серці журба так пече полином,
У думках наплела павутиння.
Поспішає кудись вереснева любов,

Почекати не хоче... втомилась..
І роки відлітають у хащу дібров,

У самотності я зажурилась.
Безпросвітна печаль в ній немає розрад,

Я без тебе не маю вже сили.

Де ж сміливі думки як нічний зорепад?
Щоб злетіли білесенькі крила.
Намалюй мені стежку у цей небокрай,

Пошукаю в тім краю озера.
Де ми поруч,де був почуттів водограй,

Де кохання живила Венера.

10/09/2013
фото автора - Захід на Буковіні.

Метки: Намалюй, менi, стежку, небокрай