Невидимий ворог

«Я п’ю твою кров. Я твій невидимий ворог.

Живу в твоїм серці і потрохи його з’їдаю.

Нарівні із чужинцем можу розтерти тебе у порох,

обкрасти, розбити, убити, - якщо забажаю.

Дивлюсь тобі в вічі – ти падаєш, мов у трансі,

втрачаєш свідомість, така спустошена і розбита.

Лежиш вся в подряпинах, подібно підбитій птасі,

забута і зраджена мною, юна моя Афродіто.
Сьогодні ти будеш плакати так, як ні раз донині.

Принижена будеш, осміяна мною без жалю:

я з ворогом твоїм угоду вкладаю, за півкопійчини

продам твою душу якомусь мерзенному ца;рю.

Я руки твої, що рознялися для обіймів,

припну до хреста і терни вплету у коси.

І вже не цікаво мені, чи він таку тебе прийме, -
заплакану, праведну, але пусту і босу.
Я п’ю твою кров – ти не бачиш страху.

Вбиваю тебе – ти продовжуй наївно мовчати.

Мені шкода тебе, покалічену бідолаху,

але шкода настільки, що хочеться убивати…»

14/01/2014

Метки: Невидимий, ворог