забути

От і білий сніг з ніг безтурботно мене збива вниз,

До людей що були повз, до людей що були близь,

До думок, до надпитих чашок сліз,

До того чим і дихати варт не скрізь...

Прошиває мене наскрізь біль,

І відлуння лама, дзвін розбитих мрій,

Кроком крок підвелась і прямую вниз,

До того чим і жити не варт, тінь..

День-у-день підвелась і іду вперед,

Розрива мене трощить вщент,
А забути не ладна, й пробачить не слід

Стільки літ віддала осередку бід...

Метки: забути