зайва

Вода падає з неба. Я чекаю, коли вона стомиться.

Адже втома то штука, що всім знайома.

І так тиждень за тижнем, і хвиля за хвилею котиться.

Поки я дочекаюся сонця. Поки я повернусь додому.

Я стою на узбіччі і міряю глиб калюжі.

А повз мене машини женуть, люди йдуть і не обертаються.

У людей невдоволений вираз обличчя й зіниці звужені.

Щоб ще більше їх розізлити, я посміхаюся.

Так буває завжди: я стою, а планета крутиться.

Я всього лиш маленька людинка, але я права.

Свої мрії давно поховала, вони вже не збудуться.

Де б і з ким не була, я завжди точно знаю, що зайва.

Метки: зайва