Буденне

...А причини у всьому прості,

Що аж смішно буває:

В тебе пір'я -
лише на хвості,

А на крилах - немає.
Мій лебедик,
соколик,
орел....

Голуб мій сизокрилий!

Не родився ти ще,
чи вже вмер?

Ти - лиш півень сварливий?
Не гарцюють тепер
на коні,

Не танцюють мазурки.

Кажуть подруги -

Всі ви козли,

І до того -
придурки...
А по-моєму,
плем'я козлине-

Воно вічне,
ніколи не згине.

Але вірю я,
людоньки добрі,

Що є лицарі й нині
хоробрі.
Не бояться ні буднів
ні вірності,

Ні жіночої вічної
ніжності,

Не шкодують
уважної ласки,

Не цураються
діла і казки.
Бачать власної жінки
чарівність,

Розуміють -
не в сварках є
"рівність"...

Не бояться любити
крилату,

І не вішають грати
на хату...
Не "принижує" їх
висота,

Крила все ж
попереду хвоста...

І уміють любов
берегти,

Мабуть,віриш у них
навіть ти:
Стережеш мене
тим так ревниво,

Що боїшся,
ще трапиться
диво...
03.05.2003 р.

Метки: Буденне