Закований у лати з емоц й омертв лих

Закований у лати із емоцій омертвілих,

Закований я в скелі із страху й злості.

Сиджу роками я, забутий у самості

І б’юся із собою, руйную я вцілілих

Тих залишків мерзенних і гидких,

Що так набридливо і довго заважають

Прокинутись душі, ох, як заважають!

І часто забуваю, що подібне є в других.

Похожі є проблеми, душевні й надскладні,

Що прагнуть вирішень... Ні, ми – не одні

На шляху зцілення і піднімання,

На шляху духа і душі зростання.

Тому давайте разом ми, в єднанні

Зруйнуємо цю скелю роз’єднання,

Котра ховає світло, що є істина,

Є проявом душевним і прямим.

Метки: Закований, лати, емоц, омертв