Василий симоненко-хват пророчество 17год

Гранитных обелисков, как медузы,

Ползли ряды и выбились из сил –
На кладбище расстрелянных иллюзий

Уже нет места для других могил.

И миллиарды вер уж чернозем скрывает,

И миллиарды судеб обратились в прах.

Душа горит и воспаленный мозг пылает,

И ненависть хохочет на ветрах.

Обманутые! Если б вы прозрели!

И мертвые! Когда б вы ожилИ!

То небо от проклятий стало б серым,

Прорвавшись от позора и хулы.

Убийцы, трепещите! Вы, холуи,

Осмыслить жизнь у вас совсем не хватит сил

Вы слышите? На кладбище иллюзий

Нет больше места для других могил!

Уже народ – одна сплошная рана,

Уже звереет от крови сама земля

И палача, и каждого тирана

Ждет, не дождется свИтая петля.
И тени всех растерзанных, убитых

Встают стеной, чтоб свой исполнить суд

И их проклятья изо ртов открытых

На ваши души в плесени падут.
Деревьев ветки закачают средь тумана

Апостолов убийства и обмана.
***********************************

оригинал:Пророцтво 17-го року
Гранітні обеліски, як медузи,

Повзли, повзли і вибилися з сил —

На цвинтарі розстріляних ілюзій

Уже немає місця для могил.

Мільярди вір зариті у чорнозем,

Мільярди щасть розвіяні у прах.

Душа горить. Палає лютий розум.

І ненависть регоче на вітрах.

Коли б усі одурені прозріли,

Коли б усі убиті ожили,

То небо, від прокльонів посіріле,

Напевно б, репнуло від сорому й хули.

Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!

Життя не наліза на ваш копил.

Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій

Уже немає місця для могил!

Уже народ — одна суцільна рана,

Уже від крові хижіє земля,

І кожного катюгу і тирана

Уже чекає зсукана петля.

Розтерзані, зацьковані, убиті

Підводяться і йдуть чинити суд,

І їх прокльони, злі й несамовиті,

Впадуть на душі плісняві і ситі,

І загойдають дерева на вітті

Апостолів злочинства і облуд.
фото из Сети

Метки: Василий, симоненко, хват, пророчество, 17год