Кай и Герда

Окнам по-зимнему мокро,

Льдина в кранах твердеет.

Вечер умрёт и вскоре

Кай не узнает Герду.
Перед обладателем раны:

Честные, святые и открытые...

Молится кто-то в тумане,

Чтобы птенцы были сытыми.
Кто-то под знаменем льва

Ветру дарует косы.

А Снежная Королева

Идёт по пустоши бОсая.
Можно, уже извне -

Слышишь: гроза уж промчалась,

Видишь: в печальном челне -

Герда, в поисках Кая.
Олена Максименко

Вірші зі збірки
Вікнам зимно і мокро,

Крига у кранах твердне.

Вечір помре, і вкотре

Кай не впізнає Герду.
Під обладунком рани,

Чесні, святі й відкриті.

Молиться хтось в тумані,

Щоби птахи були ситі.
Хтось під знаменом лева

Вітру дарує коси.

А Снігова Королева

Йде по пустелі боса.
Можна уже назовні -

Чуєш: грози немає.

Бачиш: в самотнім човні -

Герда шукає Кая.

Метки: Герда