Муза моя

Це Лондон, Коломия, Амстердам?
А може Відень загубив тумани?
Не має значення, я все тобі віддам,
Моя кохана Муза за романи…
Туманами купались ліхтарі,
Блукали десь будинки серед ночі,
Немов свічки в церквах на вівтарі,
З надією світились твої очі…
Як акварель на мокрому листі,
Пливуть у даль поодинокі вікна,
А наші душі ніжні та прості
Шукають слів і мова в них привітна.
Нічний туман. У місті ні душі…
Ніщо не їздить, мабуть все заснуло,
Чатують лиш дерева та кущі
І згадують усе, що колись було…
Із спогадів не викинеш слова,
У спогадах всі мрії, сподівання,
І Муза моя щира і нова
Дає надію вічного кохання…

Метки: Муза